Персональний сайт Катерини Сопової Доповідь: "Методи виявлення плагіату у наукових публікаціях" - Катерина Сопова - Персональний сайт

Доповідь: “Методи виявлення плагіату у наукових публікаціях”

Катерина Сопова, судовий експерт у сфері інтелектуальної власності, науковий співробітник Центру експертних досліджень Науково-дослідного інституту інтелектуальної власності НАПрН України

Методи виявлення плагіату у наукових публікаціях(доповідь на круглому столі «Формування академічної доброчесності та механізмів запобігання і протидії плагіату в наукових творах в Україні», м. Київ, 30 вересня 2016 року)

Перш ніж говорити про методи виявлення плагіату, необхідно визначитись із його сутністю та змістом. Незважаючи на наявність законодавчого визначення поняття «плагіат», у наукових працях ми можемо знайти різні види (типи) плагіату, які до його змісту жодного відношення не мають. Наприклад, дивують такі поняття як «випадковий плагіат», «підсвідомий плагіат» і навіть такий вид, який називають «вкрав у себе», тобто коли людина запозичила фрагмент тексту свого раніше створеного чи опублікованого твору і не зазначила на нього посилання.

У моїй доповіді під «плагіатом» я буду розуміти поняття, визначене п. в) ст. 50 Закону України «Про авторське право і суміжні права»[1], яким є діянням, що порушує авторські права і дає підстави для судового захисту. Всі інші дії щодо використання чужих творів у моїй доповіді будуть називатись терміном «запозичення».

Також треба сказати, що встановлювати наявність або відсутність факту правопорушення, а саме плагіату, може виключно суд, ґрунтуючись у своїй діяльності на нормах законодавства. Такий факт може підтверджуватись відповідними засобами доказування, одним з яких є судова експертиза об’єктів інтелектуальної власності, а саме, дослідження, пов’язані з літературними та художніми творами. Крім того, судовий експерт, при дослідженні запозичень фрагментів твору або твору в цілому не може прямо дати відповідь на питання щодо наявності факту плагіату, оскільки таке питання є правовим і не входить у компетенцію експерта. Судовий експерт у сфері інтелектуальної власності може встановити наявність або відсутність у використаному творі або його частині ознак плагіату.

На вирішення експертом можуть ставитись такі питання:

Чи мало місце використання твору А (фрагментів твору) у творі Б? Якщо так, то яким способом?

Чи мало місце використання твору або його частини у навчальних чи наукових (дослідницьких) цілях? Чи відповідає обсяг такого використання поставленій меті?

Чи містять використані частини твору, якщо такі є, ознаки плагіату?

Чи є використані фрагменти твору цитатою?

Експертне дослідження щодо встановлення наявності ознак плагіату складається з таких стадій: попереднє дослідження; роздільне дослідження; оцінка результатів проведеного дослідження та формулювання висновків; оформлення результатів проведеного дослідження.

ПОПЕРЕДНЄ ДОСЛІДЖЕННЯ

На стадії попереднього дослідження експерт з’ясовує мету дослідження і оцінює представлені у розпорядження експерта матеріали з точки зору їх достатності для вирішення поставлених питань.

На що потрібно звернути увагу на стадії попереднього дослідження при встановленні ознак плагіату?       

По перше, на представлені на дослідження об’єкти, щодо яких необхідно встановити наявність або відсутність ознак плагіату. Ними можуть бути безпосередньо наукові твори (два або більше об’єктів), наприклад дві дисертації чи дисертація та декілька наукових статей. Або порівняльна таблиця, яка є результатом пошуку текстових запозичень за допомогою спеціальних сервісів та програм.

У другому випадку, при відсутності примірників творів або їх реквізитів, які видала комп’ютерна програма експерт направляє клопотання про надання додаткових матеріалів, а саме творів, в яких містяться виявлені спеціальною програмою збіги текстів.

Слід окремо зупинитись на поясненні сутності спеціальних сервісів та комп’ютерних програм, що використовуються для виявлення текстових запозичень у творах. Такі сервіси та програми перевіряють текст на унікальність (оригінальність) та наявність запозичень і видають результати у відсотках оригінальності з посиланням на виявлені джерела, з яких була запозичена інформація. До найбільш відомих сервісів (систем, програм) виявлення запозичень текстів відносяться: Сopyscape, Antiplagiat.ru, DoubleContentFinder, PlagTracker, Plagiarism Detector тощо.

Деякі науковці помилково вважають, що зазначені сервіси можуть поставити крапку у встановленні плагіату окремої статті чи навіть дисертації. Однак, при цьому вони не враховують, що результати такої перевірки є юридично нікчемними, оскільки плагіат – це порушення авторських прав, яке встановлюється судом за наявності відповідних доказів, що входять у предмет доказування.

Отже, отримані результати обробки інформації за допомогою спеціалізованих програм та сервісів виявлення запозичень тексту, не можуть самостійно виступати обставинами, що дозволяють робити обґрунтовані висновки про наявність або відсутність у творі науки плагіату. Такі сервіси і програми дійсно можуть допомогти у виявленні плагіату як додатковий інструмент для пошуку можливих збігів тексту з подальшим їх аналізом і обробкою спеціалістом.

Таким спеціалістом і виступає судовий експерт у сфері інтелектуальної власності, який за результатами дослідження складає висновок судової експертизи, що є одним із засобів доказування відповідно до процесуального законодавства.

У разі представлення на дослідження результатів перевірки за допомогою комп’ютерних програм, експерт повинен звернути увагу на особу, яка звернулась з проханням про проведення дослідження. Це може бути безпосередньо особа, яку звинувачують у наявності в її творі неправомірних запозичень тексту; автор твору, з якого були запозичені фрагменти тексту або твір в цілому; будь-яка інша особа або суд, у разі потреби у застосуванні спеціальних знань і з’ясуванні факту наявності ознак плагіату.

Чому це має значення? Іноді при встановленні наявності ознак плагіату, у експерта можуть виникати сумніви щодо авторства запозичених фрагментів текстів. Наприклад, об’єктом експертного дослідження є докторська дисертація, в якій виявлені фрагменти тексту зі статті студента чи аспіранта. Оскільки сьогодні студенти не соромляться використовувати твори інших авторів у свої роботах без зазначення відповідного посилання, це може також свідчити про запозичення студентом фрагментів тексту раніше опублікованих праць кандидата на здобуття наукового ступеня доктора наук.

Зокрема, при виявленні текстових запозичень за допомогою спеціалізованих комп’ютерних програм та сервісів необхідно враховувати, що на сьогодні наукових публікацій в електронних виданнях та у мережі Інтернет значно менше ніж у друкованих і деякі електронні документи можуть бути із обмеженим доступом. Це свідчить про неспроможність комп’ютерною програмою чи сервісом врахувати всі можливі варіанти текстових запозичень, зокрема тих, що публікувались раніше, оскільки пошук проводиться лише за наявним у мережі масивом інформації.

Отже, на практиці може виникнути ситуація, що запозичені фрагменти тексту можуть бути «декілька разів запозичені» і встановити першоджерело без аналізу його спеціалістом практично неможливо. Таким чином, у разі виникнення сумнівів та для виключення випадків повторного запозичення одних і тих же фрагментів тексту, експерт повинен оцінити достатність матеріалів, наданих на дослідження і, у разі необхідності, направити клопотання про надання додаткових матеріалів. При відсутності можливості звернення за додатковими матеріалами безпосередньо до особи, щодо якої є підозра у неправомірному запозиченні фрагментів твору інших авторів, за наявності відповідних підстав, експертом може бути зроблений імовірний або умовний висновок щодо наявності ознак плагіату (наприклад, при умові, що першоджерелом є твір А, використані фрагменти у творі Б мають ознаки плагіату).

Також на стадії попереднього дослідження експерт повинен звернути увагу на зміст та форму вираження досліджуваних творів наукового характеру. Наприклад, при дослідженні наукових творів у галузі фізико-математичних, хімічних, біологічних, технічних чи інших наук, в разі необхідності для встановлення змісту запозичених фрагментів тексту, формул або схем, вирішується питання щодо залучення для проведення дослідження фахівця з відповідної галузі знань.

РОЗДІЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ

На стадії роздільного дослідження експерт детально вивчає надані наукові твори, виявляє та аналізує їх ознаки.

Зразу хочу наголосити на тому, що у даній доповіді приведені окремі рекомендації щодо встановлення ознак плагіату лише відносно наукових творів, оскільки за своєю сутністю твори науки істотно відрізняються від творів художньої літератури та мистецтва: зміст наукових творів виражений системою понять, а зміст художніх – системою образів[2], тому і оригінальність їх оцінюється по-різному.

Автор наукового твору зв’язаний принципами, що панують у певній області знань, стандартизованим характером подання матеріалу і дотриманням визначеної структури документа, використанням загальнонаукової лексики і термінології, вимогами наукового або офіційно-ділового стилю, використанням обов’язкової бібліографії, тощо.

Оригінальність наукового твору полягає:

1) в аналізі, підборі та розташуванні наукових матеріалів, теоретичних, методичних та законодавчих джерел щодо предмету дослідження;

2) у логічній структурованості та послідовності викладу висловлювань та аргументації;

3) способах узагальнення наукових суджень і фактів;

4) отриманні на цій основі самостійних висновків, положень наукової новизни, конкретних пропозицій та рекомендацій.

Для встановлення ознак плагіату на стадії роздільного дослідження, експертом складаються порівняльні таблиці щодо наявності текстових запозичень у досліджуваному творі та першоджерелах. Текст збіжних фрагментів наводиться у таблицях в повному обсязі, у ньому виділяються збіги та відмінності, а також індивідуально-характерний комплекс ознак кожного твору, наприклад:

–       приведення конструкцій з роздумами, судженнями, спостереженнями та поясненнями автора;

–       виявлення переходів авторської думки;

–       підбір та розстановка цитат у певній послідовності та з використанням мовних засобів наукового твору;

–       рубрикація тексту (поділ тексту на складові частини – абзаци, підрозділи, розділи).

Отже, експерту, у разі необхідності, необхідно виділяти вставні та вставлені конструкції (слова, словосполучення, речення, наприклад «безперечно», «зрозуміло», «необхідно розглянути», «все сказане дає змогу зробити висновок…»). При цьому треба враховувати стандартні звороти наукового стилю (тобто звороти у творах можуть бути однакові, оскільки мовні засоби наукового стилю стандартизовані, але застосування їх в однакових реченнях, абзацах, перед цитатами призводить до дослівного запозичення). Також можна виділяти конструкції з невизначено-особовими реченнямиСпочатку проводять відбір зразків…» тощо), форми викладу від третьої особи («Автор вважає за необхідне зазначити..»), безособові форми пояснень автора («Здійснено аналіз…», «Визначено напрями діяльності…», «Виділено ознаки…») тощо.

Після створення порівняльних таблиць експерт переходить до наступної стадії.

ПОРІВНЯЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ

На стадії порівняльного дослідження експерт проводить порівняння виявлених збігів та відмінностей ознак, а також аналізує можливу природу та джерела їх виникнення.

При виявленні ознак плагіату необхідно, по-перше, встановити спосіб використання запозичених фрагментів твору або твору в цілому. Це може бути:

–         дослівне запозичення фрагментів тексту;

–         переробка, шляхом додавання, скорочення, перестановки певних слів чи словосполучень (перефразування);

–         підрядковий переклад з однієї мови на іншу без зміни внутрішньої форми твору (його змісту).

Далі проводиться аналіз запозичених фрагментів тексту на предмет дозволеності їх запозичення.

Слід зазначити, що запозичення у науковій сфері можуть здійснюватись як правомірно (у науково коректній чи некоректній формі), так і неправомірно[3].

При цьому, до правомірного запозичення у науковій сфері відносяться:

  • запозичення текстів нормативно-правових актів або текстів офіційних документів;
  • використання цитат (коротких уривків), тобто цитування у творі науки робіт інших дослідників з вказівкою джерела запозичення, якщо ці тексти цитуються також і в інших творах по цій або близькій тематиці;
  • використання спеціальної термінології, усталених знань та висловів, що панують у певній сфері;
  • згадування у тексті визначень різних понять, які є загальновживаними у відповідній галузі наук.

Формою неправомірного запозичення у науковій сфері виступає плагіат, що здійснюється шляхом:

а) дослівного привласнення авторства чужого тексту (дослівне запозичення тексту без зазначення його джерела);

б) привласнення чужого тексту із застосуванням стилістичного прийому парафрази, тобто із заміною слів і виразів на близькі за смислом (синоніми) без зміни внутрішньої форми (змісту) запозиченого тексту твору науки[4] (запозичення тексту із перефразуванням думки автора без зміни її основного змісту, що складає творчу сутність і оригінальність твору).

Отже, для встановлення ознак плагіату, судовий експерт повинен провести діагностичне дослідження щодо природи виявлених збігів фрагментів твору, які можуть бути запозичені правомірно з дотриманням встановлених правил або з їх порушенням (у науково коректній чи некоректній формі) і не відноситись до плагіату.

При аналізі експертом виявлених збігів фрагментів тексту, запозичені фрагменти тексту можуть бути:

–       повністю авторським текстом, що не містить запозичень (мало місце запозичення третьої особою фрагментів раніше створених творів автора);

–       дозволеними запозиченнями – використанням цитат або витягів з нормативно-правових актів, що виражені у науково некоректній формі;

–       запозиченням, що не забороняється законом у науковій сфері з огляду на неможливість встановлення їх авторства через використання зазначеного тексту у багатьох джерелах без посилання на конкретного автора та джерела запозичення (перетворення в усталені знання у певній галузі знань);

–       використанням твору, виконаного при нероздільному співавторстві з дотриманням правила про включення до списку використаної літератури тих джерел, що суттєво вплинули на формування авторської позиції з досліджуваного питання.

При встановленні ознак плагіату експерт також може враховувати так звані непрямі вказівки на наявність ознак плагіату, а саме:

–       відомості про отриману освіту автора, його професійний та практичний досвід на період написання досліджуваного твору;

–       наявність публікацій, їх кількість та зміст, впровадження результатів наукового дослідження, що свідчить про активність автора як науковця (наприклад, докторська дисертація є звершенням значного дослідницького етапу, що зазвичай починається ще з написання кандидатського дослідження, отже створюється автором не на порожньому місці, а має за фундамент сукупність всіх виконаних автором наукових досліджень);

–       викладені у творі результати експериментів чи приведення певного досвіду, якщо є сумніви щодо можливості проведення їх безпосередньо автором (наприклад, виконання певних експериментів не дозволяє провести їх за місцем роботи науковця, оскільки потребують застосування конкретного обладнання, яке знаходиться в іншій країні).

ОЦІНКА РЕЗУЛЬТАТІВ ПРОВЕДЕНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ ТА ФОРМУЛЮВАННЯ ВИСНОВКІВ

На цій стадії експерт узагальнює результати порівняльного дослідження та формулює заключні висновки.

У результаті проведеного дослідження для формулювання заключних висновків експерт повинен оцінити виявлені збіги фрагментів тексту з огляду на їх обсяг, зміст та форму вираження.

Який обсяг запозичень тексту вважається достатнім для висновку про наявність ознак плагіату? Розділ, підрозділ, абзац чи речення? Комп’ютерні програми видають відсоток унікальності тексту і чим він вищий, тим менше вірогідність наявності будь-яких запозичень у творі. Однак, необхідно звернути увагу на те, що не може існувати будь-якого граничного значення (у тому ж процентному співвідношенні) наявності текстових запозичень яких було б достатньо для оцінки та формулювання висновку про наявність або відсутність ознак плагіату. Чому?

Якщо було запозичене речення з використанням стандартних мовних зворотів наукового стилю при наведенні цитати, такі фрагменти можуть створюватись авторами  незалежно один від одного. Якщо це речення із запозиченням результатів проведеного дисертаційного дослідження, що висвітлюють розв’язання певної наукової проблеми, тоді одного абзацу чи навіть речення достатньо для висновку про наявність ознак плагіату. Все залежить від змісту та форми вираження запозиченого фрагменту. У кожному конкретному випадку він буде різним. Саме тому жодна комп’ютерна програма не може встановити ознаки плагіату. Тут потрібен спеціаліст, зокрема судовий експерт у сфері інтелектуальної власності, для оцінки природи відмінностей чи співпадань ознак творів, для визначення їх походження та можливості їх виникнення незалежно один від одного. Лише спеціаліст може пояснити чим зумовлені відмінності або співпадання ознак (чи мають вони суттєве значення або носять технічний характер, чи можуть вони вважатись випадковими або свідчать про навмисне перефразування чи переробку твору).

Звичайно, як зазначає В.Я. Іонас: «Мова твору запозиченню не піддається. Вона лише цитується з позначенням джерела, в іншому випадку в наявності привласнення (плагіат)»[5]. Отже, встановити ознаки плагіату при дослівному запозиченні тексту цілих структурних елементів зі всіма мовними засобами не так складно, однак, і в таких випадках потрібно оцінювати запозичені фрагменти з огляду на першоджерела.

І на сьогодні, ми маємо дві крайності. У моїй практиці траплялись такі ситуації як позбавлення наукового ступеня доктора наук лише за результатами порівнянь комп’ютерної програми без аналізу їх змісту (потім виявилось, що всі претензії були безпідставними), або навпаки, присудження наукового ступеню кандидата юридичних наук особі, яка запозичила більше половини дисертаційного дослідження з раніше створеної дисертації російського вченого, шляхом дослівного підрядкового перекладу (при цьому комп’ютерна програма видавала 100% оригінальності запозичених фрагментів). Саме тому, ми маємо створити такі способи і методи виявлення ознак плагіату, які б дозволили оцінити це явище ОБ’ЄКТИВНО. Дякую за увагу

[1] Закон України «Про авторське право і суміжні права» від 23 грудня 1993 р. № 3792-ХІІ (із змінами)

[2] Гаврилов Э.П. Советское авторское право (Основные положения. Тенденции развития). – М.: Наука, – 1984. – 224с. – С. 105

[3] Шахрай С. М., Аристер Н. И., Тедеев А. А. О плагиате в произведениях науки (диссертациях на соискание ученой степени): научно-методическое пособие / С. М. Шахрай, Н. И. Аристер, А. А. Тедеев. М.: МИИ , 2014. – 176 с.

[4] Там само

[5] Ионас В.Я. Произведения творчества в гражданском праве. –М: Юридическая литература. –1972. –168 с. – С. 46